Автомобіль ГАЗ-АА - популярна радянська машина довоєнної та воєнної доби, яка виготовлялася на Горьківському автозаводі, починаючи з 1932 року. Прообразом для легендарної «полуторки» послужив американський вантажівка не менш легендарної компанії тієї епохи - «Форда». Саме автомобіль «Форд АА» 1930 року випуску, який в ті часи закупив Радянський Союз, згідно з ліцензійною угодою і став прообразом.
Так відбулося народження уславленої «полуторки» ГАЗ-АА, яка в подальшому неодноразово проходила модернізацію. Конструкція автомобіля була простою і надійною. В ті часи радянський автопром знаходився в ембріональному стані, а відносно недороге придбання ліцензії з виробництва свого власного, вітчизняного вантажного автомобіля виявилося дуже своєчасним.
Чому власне Нижній Новгород
На Нижній Новгород як місце будівництва нового для того часу, гігантського за масштабністю автозаводу, вибір припав не просто так. Альтернативними містами пропонували тоді Москву, Ленінград з Ярославлем і інші. Кожен з них мав певні переваги. Проте, повний комплекс їх всіх був сконцентрований тільки в Нижньому Новгороді.
Він володів розвиненою металообробної промисловістю і кваліфікованими кадрами, лісовими та водними ресурсами. Крім того, там відносно дешево перевозилися як напівфабрикати, так і готову продукцію. Та й у самого Нижнього Новгорода вже тоді був статус великого залізничного вузла, що знаходиться в місці злиття Оки і Волги, які були двома судноплавними річками.
Не відставав і безпосередньо Горьковський завод, який мав тоді високим технічним потенціалом, внаслідок чого прийняли рішення запускати виробничі автопотужностей на ГАЗі. Цікаво, що автомашину, що випускається за американською ліцензією, досить-таки скоро перевели на вітчизняні комплектуючі. Зрозуміло, що елементарніше було б розробляти якісь агрегати на своєму підприємстві, ніж виписувати їх за океаном, а потім ще не один місяць очікувати доставки. Отже, збирати «півторатонку» стали своїми силами і своїми матеріалами.
Процес модернізації ГАЗ-АА «полуторка»
ГАЗ-АА «полуторка» досяг рівня серійного виробництва в 1932 році, тоді в складальних Автозаводська цехах негайно почали демонструвати високу швидкість у випуску вантажівок. Щодоби з нового конвеєра сходили шістдесят автомашин, але при цьому ще був потенціал для нарощування потужностей.
Радянський варіант відрізнявся від американського цілою низкою характеристик. Так жерстяної картер зчеплення замінили литим, посилили червячную рульову передачу, а карбюратор обладнали повітряним фільтром.
Проектування кузова довелося зробити заново, бортова версія виготовлялася, звіряючи вітчизняні ГАЗ-АА креслення. Пізніше радянськими проектувальниками була розроблена унікальна самосвальная версія «полуторки», яка відрізнялася тим, що кузов не було потреби перевертати. Вантажі самі сповзали під тяжкістю власної ваги по днищу кузова, яке було спеціально розраховане. Не бракувало всього лише відкриття заднього борта.
Ходова частина ГАЗ-АА
Конструкційно задня підвіска «полуторки» була своєрідною і незвичною. Наприклад, з її напівеліптичними ресорами обійшлися по-особливому. Їх розташували спереду балки заднього моста таким чином, щоб їх амортизація приймала важільні характеристики. Внаслідок цього конструкція задньої підвіски стала більш стислій, що відбилося на її більшої технологічності щодо повних еліптичних ресор. Однак ця конструкція мала одну ваду. Так в процесі гальмування ресорними блоками приймалася на себе все навантаження, що призводило до частих виходів з ладу. Відбувалося розхитування драбин, і починали відбуватися зрушення ресорних листів щодо поздовжньої осі.
Кабіна ГАЗ-АА з дерева
Цілком комплектуватися радянськими деталями «полуторка» ГАЗ-АА початку в 1933 році. Кабіни в перших автомобілях проводилися дерев'яними, а з 1934 року машина обладнувалася металевим модулем з брезентовим дахом. Рама ГАЗ-АА мала ресорні підвіски. Відсутні амортизатори додавали ходу автомобіля нестійкість і жорсткість. При цьому автомашина успішно перевозила вантажі і ламалася нечасто. Мотори «ГАЗ-АА» були невибагливими і високоремонтопрігоднимі. У бензобаки заливалися самі низькосортні нафтопродукти, низькооктановий бензин і навіть гас в жарку пору часу.
Слабкі місця полуторка
Найбільш слабкими місцями у «полуторки» були стартер з акумулятором. Терміни їх служби ледве-ледве доходили до півріччя, після чого агрегати виходили з ладу, а акумуляторні батареї ремонтувалися. В основному автомобілі заводилися кривими стартерами.
Крім того була одна істотна проблема в експлуатуванні вантажівки ГАЗ-АА гострий дефіцит шин. Траплялося навіть так, що задні мости автомобілів комплектувалися з допомогою не чотирьох коліс, як встановлювалося паспортом, а тільки двох, через що страждала вантажопідйомність автомашини.
Як би там не було, але «полуторки» були наймасовішими радянськими автомобілями передвоєнної і воєнної доби. Крім того, їх шасі використовувалися для різних модифікування. Вони були швидкими, різними цистернами, світловими і акустичними установками, ремонтними мобільними «летючки», протихімічними, гігієнічними і санітарними автолабораторії, радіостанціями і радіосистемами далекого виявлення, зарядно-освітлювальними станціями та авіаційно-пусковими агрегатами.
Деякі оновлення «полуторок»
У 1938 році «полуторки» отримали нові двигуни ГАЗ-ММ з потужністю до 50-ти л. с., які раніше встановлювалися на «Молотовце-1». Крім модернізованих двигунів «полуторки» оснащувалися вдосконаленими керманичами механізмами і карданними валами з голчастими підшипниками. Ходову частину зробили ресорної, але амортизатори були відсутні.
Так як «полуторки» - це машини технологічні, а випуск їх був налагоджений в найкоротші терміни, авто стало незамінним у всіх галузях радянського народного господарства. В ті часи вантажопідйомності до 1,5 тонн цілком вистачало. Так, в період збирання врожаю на поля виїжджало безліч автомашин, які скоро вивозили урожай для обробки, а потім вони поверталися з автогосподарствам. «Полуторка» вважалися універсальними транспортними засобами, будучи безвідмовними і невибагливими.
Технічні характеристики ГАЗ-АА «полуторка»
Компонування автомашин: переднемоторного, задньопривідні. Автомобілі мали:
- Довжину - 5335 мм;
- Висоту - 1870 мм;
- Ширину - 2030 мм;
- Дорожні просвіти - 200 мм;
- Колісну базу - 3340 мм;
- Споряджену масу - 1750 мм.
Трансмісія - механічна, чотиришвидкісна коробка передач. Максимальну швидкість «полуторки» розвивали до 70 км на годину.
«Полуторка» - універсальні автомобілі своєї епохи
Крім звичайних бортових вантажних автомашин Горьківський автозаводом випускалася самосвальная модифікація ГАЗ-С1. Працювала ця автомашина по досить-таки незвичайного принципом. Вантажі в кузовах спочатку розташовувалися таким чином, що їх маси тиснули на задні борти, які закривалися за допомогою звичайного стопора. Вантажниками або водіями відкривалися замки, і під вагою своїх власних мас вантажі, наприклад, будматеріали вивалювалися назовні. Після чого порожні кузова знову закривалися на замки.
Бойовий шлях ГАЗ-АА. "Дорога життя"
Про роль автомобілів ГАЗ-АА - «полуторок» у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років писалося безліч разів і написана величезна кількість книг. Однак найголовніший історичний маршрут, по якому курсував легендарний автомобіль, називався «дорогою життя», прокладеної на зимовому льоду Ладозького озера. Це була єдина дорога, що зв'язує блокадний Ленінград і зовнішній світ.
По льоду змогли проходити тоді тільки легенькі «полуторки». Військові ГАЗи-АА за допомогою затемнених фар з обережністю проходили всю відстань. Причому вони постійно піддавалися вогню, який вела німецька артилерія, але все ж доставляли в обложену північну столицю провіант. Чимало автомашин пішли під воду, але все-таки місто врятували.
З початком війни Горьківський автозаводом випускалися військові вантажівки за спрощеним варіантом, все через дефіцит холоднокатаний металів і безлічі інших комплектуючих до авто. Військова «полуторка» не мала дверей. Їх замінювали встановлюються брезентовими ширм. Два передніх крила замінялися звичайним покрівельним залізом. Гальмували тільки задніми колесами, освітлення доріг вироблялося однією фарою. Бічні борти кузовів були відкидними.
завершення виробництва
Лише в 1944 році комплектації автомобілів придбала нормальний формат. З'явилося все те, чого не вистачало: дерев'яні двері, гальма на передніх колесах, друга фара і відкидні бічні борти. Після війни «полуторки» ще випускали великими партіями до 1956 року, поки держава потребувала вантажівках. Зустрічалися ці автомашини до 1960, поки застаріла «полуторка» не була замінена ГАЗ-51.
Якщо у вас виникли питання - залишайте їх у коментарях під статтею. Ми або наші відвідувачі з радістю відповімо на них
ГАЗ-АА: ВІД самоскид до АВТОБУСА. Сімейство автомобілів ГАЗ-АА - ГАЗ-ММ. Необхідність в масовому півторатонні автомобілі виникла в Радянському Союзі в кінці 1920-х років - в країні будували нові заводи, канали, автодороги і електростанції, і здійснювати це без простих, надійних і ремонтопридатність машин було просто немислимо. Місцем спорудження автозаводу-гіганта був обраний Нижній Новгород, який мав кваліфікованими кадрами, розвиненою транспортною мережею, а також потужної металообробної промисловістю.
Ескізний проект підприємства було заборонено американській фірмі Ford Motor Company, куди 31 травня 1929 року вирушила радянська урядова комісія. Незабаром з американцями було укладено угоду, відповідно до якого адміністрація Ford Motor Company зобов'язувалася надавати Радянському Союзу технічну допомогу в будівництві автозаводу, організації виробництва вантажних і легкових автомобілів, а також в навчанні радянських фахівців і практикантів на американських автозаводах в кількості до 50 чоловік щорічно.
Прототипами автомобілів для випуску їх на новому автозаводі стали американські машини - вантажна Ford-AA і легкова Ford-A.
Серійне виробництво півторатонних вантажівок НАЗ-АА почалося на Нижегородському автозаводі 29 січня 1932 року. Правда, в кінці цього ж року і місто, і автозавод, і випускаються на ньому автомобілі перейменували - місто отримало назву Горький, підприємство - Горьковський автозавод, а легкова і вантажна машини - ГАЗ-А і ГАЗ-АА. Перші полуторки робилися по фордовским кресленнями, проте з урахуванням російських реалій заокеанську машину довелося оснастити посиленим картером механізму зчеплення, новим рульовим пристроєм, повітряним фільтром, а також сконструйованим на ГАЗі дерев'яним бортовим кузовом.
Спочатку вантажівки збирали з використанням фордовских комплектуючих, а з 1933 року все ГАЗ-АА стали виходити із заводських воріт, повністю укомплектовані вітчизняними деталями, механізмами і агрегатами.
1 замок запалювання; 2 - покажчик рівня палива; 3 амперметр; 4 - кнопка регулювання складу паливної суміші; 5 - спідометр; 6 - кронштейн рульової колонки
Слід зазначити, що для початку 1930-х років вантажівка мав досить досконалу конструкцію. Основою вантажівки була потужна лонжеронная рама, на якій були закріплені кабіна і кузов. Силовий агрегат був 42-сильний бензиновий двигун робочим об'ємом 3,285 літра. Основною перевагою цього мотора була його «всеїдність» - він непогано працював не тільки на дешевому низкооктановом бензині, про який ми з вами навряд чи чули - А-52, а й на лігроїні або гасі.
До речі, 40-літровий паливний бак на ГАЗ-АА розташовувався вище карбюратора, так що бензин надходив в нього без насоса, самопливом.
Трансмісія автомобіля включала однодискове сухе зчеплення і чотириступінчасту коробку передач.
Підвіска у полуторки - залежна, причому передня вісь лежала на поперечної напівеліптичних ресорах з штовхають штангами, а задня - на парі поздовжніх Кантільоверниє ресор без амортизаторів. Задня підвіска машини мала оригінальну конструкцію з так званої штовхає трубою, всередині якої розташовувався карданний вал. Труба впиралася в бронзову втулку, яка через підвищений зносу вимагала частих ремонтів.
Головне гальмо мав механічний привід, однак через його малої ефективності водії вважали за краще гальмування двигуном.
До 1934 року кабіна вантажівки виготовлялася з деревини та пресованого картону, а в подальшому на машину встановлювали металеву кабіну з дерматиновій дахом. У 1938 році ГАЗ-АА модернізували - його оснастили 50-сильним двигуном, посиленою підвіскою, поліпшеним рульовим механізмом, більш надійним карданним валом і, відповідно, дали нову назву - ГАЗ-ММ. Правда, зовні стара і нова полуторки практично не відрізнялися одна від одної.
Електрика ГАЗ-АА відрізнялася малої надійністю - особливо низький ресурс був у акумулятора і стартера, так що водіям часто доводилося заводити автомобіль лише за допомогою пускової рукоятки. Чи не відрізнялися надійністю і шини - при нормативній ності в 20 тис. Км вони зношувалися вже через 8-9 тис. Км. Дефіцит шин призводив до того, що під час війни з заводського конвеєра іноді сходили полуторки з односхилими задніми колесами.
У 1934 році було розгорнуто серійне виробництво ГАЗ-ААА - тривісного варіанти полуторки. Машина ця створювалася під керівництвом провідного конструктора заводу В.А. Грачова. Всього ж на ГАЗі було випущено 37 373 Триосний автомобіля.
Полуторка послужила непоганою базою для створення самих різних модифікацій. Так, на філії ГАЗу, Горьківському заводі автобусів в період з 1933 по 1950 роки збиралися 17-місні автобуси ГАЗ-03-30, в довоєнний час найбільш поширені в СРСР. Кузов цього автобуса мав дерев'яний каркас і металеву обшивку. Крім «цивільного», на базі ГАЗ-АА випускали штабний автобус для потреб Червоної Армії, а на базі тривісного полуторки ГАЗ-ААА - армійський санітарний автобус.
У 1936 році на Горьківському автозаводі було організовано виробництво автомобіля-самоскида ГАЗ-410 вантажопідйомністю 1,2 тонни. Механізм перекидання кузова мав оригінальний, свого роду «гравітаційний» привід, в якому працювала сила тяжіння вантажу. Кузов оснащувався запірним пристроєм, рукоятка якого розташовувалася біля лівого борту самоскида. Щоб розвантажити машину, водій зміщує рукоятку, кузов нахилявся і вантаж зсипався назад. Порожній же кузов під впливом гравітації повертався у вихідне положення і знову фіксувався запірним пристроєм.
В кінці 1930-х років на ГАЗі були створені газогенераторний автомобіль ГАЗ-42, газобалонний ГАЗ-44, а також напівгусеничний автомобіль ГАЗ-60. На базі ГАЗ-АА і ГАЗ-ММ випускалися автомобілі-Бензозаправники, автофургони, а також автостартёри АС-2, призначені для запуску двигунів літаків.
Чимало автомобілів Горьковського автозаводу були покликані на службу в Червоній Армії - полуторки становили понад половини армійського автопарку. Велика їх частина призначалася для транспортування військ, для чого використовувалися машини з бортовим кузовом, обладнаним знімними лавками, на яких розміщувалося 16 бійців.
У роки війни на шасі ГАЗ-ММ випускалися армійські санітарні автомобілі ГАЗ-55, штабні автобуси ГАЗ-05-193, радіолокаційні станції, прожекторні установки, звукоуловітелі і похідні майстерні, а 3850 вантажівок ГАЗ-АА і ГАЗ-ММ були обладнані зенітними знаряддями і счетверённимі зенітними кулеметами.
З початком Великої Вітчизняної війни автомобілі Горьковського автозаводу довелося істотно спростити, що пояснювалося нестачею металу і прагненням скоротити виробничий цикл випуску машин. Так, полуторки оснащувалися лише задніми гальмами, вони позбулися переднього бампера і правої фари, а замість округлих штампованих передніх крил на ГАЗ-АА з'явилися крила Г-подібної форми, зігнуті з покрівельного заліза. До всього, у кузова відкривався тільки задній борт, а в 1942 році замість сталевий кабіни стали виготовляти спрощену, з брезентовими верхом і пологами замість дверей. У 1943 році машини оснащувалися закритими дерев'яними кабінами з брезентовими дахами.
На базі двохосьових і Триосний полуторок конструкторами заводу було розроблено чимало бронеавтомобілів. Так, з 1936 по 1938 рік на ГАЗі випустили 394 бронеавтомобіля БА-6, в період з 1938 по 1941 рік - 3331 бронеавтомобіль типу БА-10А і БА-10М, а в кінці 1930-х років на укорочені шасі ГАЗ-ААА встановлювалися бронекорпуса раніше випущених і відпрацювали свій термін бронемашин. Крім цього, конструкторами були створені дослідні зразки броньовика БА-9, а також плаваючих бронеавтомобілів ПБ-4 і ПБ-7.
За роки війни ГАЗ випустив 102 300 автомобілів різних типів і модифікацій. А в грудні 1945 року завод розгорнув серійне виробництво нових вантажівок - ГАЗ-51 і ГАЗ-6З. Збірка ж останніх полуторок ГАЗ-ММ була завершена на ГАЗі в жовтні 1949 року, що і наступного року - на Ульяновському автозаводі.
Вантажний автомобіль ГАЗ-АА - це легендарна машина довоєнної і військової епохи СРСР. Даний вантажівка проводився з 1932 року на Горьківському автомобільному заводі. Назва ГАЗ-АА було вибрано зовсім не випадково, так як машина є копією американського вантажівки Форд-АА, партія яких була куплена Радянським Союзом. Саме на основі «американця» і був побудований вантажівка ГАЗ-АА, який згодом неодноразово модернізувався.
Історія появи першого ГАЗ-АА
На початку 1930-х років радянська автомобільна промисловість перебувала в зародковому стані, точніше її практично не було. Керівництво країни вирішило купити в США ліцензію на виробництво простих і недорогих в обслуговуванні Форд-АА. Горьковський автомобільний завод на той час був найбільшим машіносборочним підприємством, тому процес складання радянського вантажівки було вирішено налагодити саме там.
Так як пристрій ГАЗ-АА було дуже простим, радянські інженери конструктори досить швидко замінили американські вузли вітчизняними, які розроблялися в місцевому конструкторському бюро. Це допомогло наростити виробництво, деякі деталі з США доводилося раніше чекати по кілька місяців. Серійне виробництво радянського вантажівки почалося в 1932 році, причому темп збірки відразу був дуже високим. В добу з конвеєра заводу сходило близько 60 нових вантажівок.
Радянський ГАЗ-АА відрізнявся від свого американського прообразу за цілою низкою причин:
- Картер зчеплення було вирішено відразу замінити литим, так як американський жерстяної картер здавався дуже крихким;
- Черв'ячний рульовий механізм був посилений;
- Карбюратор отримав повітряний фільтр, якого не було на американському вантажівці;
- Кузов ГАЗ-АА був розроблений заново по вітчизняними кресленнями.
Через кілька років радянським конструкторам вдалося розробити унікальний самоскидний варіант ГАЗ-АА. На відміну від традиційних самоскидів з піднімається кузовом, самосвальная полуторка мала більш простий алгоритм роботи. За рахунок форми днища кузова, вантаж просто сповзав через відкритий задній борт машини.
Особливості конструкції полуторки ГАЗ-АА
Потужна рама ГАЗ-АА отримала ресорні підвіски спереду і ззаду. Відсутність амортизаторів робило даний вантажівка дуже жорстким і нестійким, хоча про подібні нюанси ніхто в ті роки навіть не замислювався. Будь-який автомобіль тоді сприймався як диво, тому ніхто не звертав уваги на примітивну конструкцію підвіски. Зате ламалася вона досить рідко, що і було неодноразово продемонстровано в ході Великої Вітчизняної війни.
Двигуни ГАЗ-АА завжди відрізнялися простотою конструкції, високою надійністю і ремонтопридатністю. Їх особливістю було те, що вони прекрасно працювали на самому поганому бензині і навіть на гасі. Цим в даний час користуються автомобільні колекціонери, у яких є раритетні ГАЗ-АА. Низькооктанове паливо зараз дістати неможливо, а ось гас продається вільно.
Повністю на вітчизняні комплектуючі збірка ГАЗ-АА перейшла в 1933 році. Хоча багато хто вважає, що кабіна ГАЗ-АА була дерев'яною, її виготовляли з дерева тільки до 1934 року. Потім вона стала металевої з дахом з брезенту. Головні недоліки ГАЗ-АА полягали в наступному:
- Ненадійний стартер і акумулятор. Стартер лопався через 5-6 місяців, а акумулятор до цього часу теж виходив з ладу, тому машину зазвичай заводили кривим стартером;
- Відсутність амортизаторів теж приносило багато незручностей водіям;
- Гостра нестача шин приводила до того, що прямо на заводі задній міст комплектувався тільки двома колесами, замість чотирьох, що негативно позначалося на вантажопідйомності і стійкості.
Незважаючи на деякі недоліки конструкції, технічні характеристики ГАЗ-АА були досить високими для свого часу. Вантажівка став наймасовішим радянським автомобілем у воєнні та довоєнні роки. На шасі ГАЗ-АА встановлювали безліч різних установок, цистерн, автолабораторій і спеціальних машин. Знаменита «Катюша» встановлювалася саме на шасі ГАЗ-АА.
Модернізація ГАЗ-АА в 1938 році
У 1938 році автомобіль ГАЗ-АА був серйозно модернізований. Головним нововведенням став новий двигун ГАЗ-ММ. Новий мотор був значно потужнішим, що дозволило збільшити максимальну швидкість машини. Крім мотора, модернізована «полуторка» отримала більш надійний і сучасний рульовий механізм і кардан на голчастих підшипниках.
Машина до війни широко використовувалася в різних галузях сільського господарства. На той час вантажопідйомність в 1,5 тонни вважалася оптимальною, так як більш потужних вантажівок просто не було в Радянському Союзі. Втім, у багатьох галузях сільського господарства швидко придумали, як збільшити вантажопідйомність машини. Для цього розміри кузова просто збільшували шляхом нарощування бортів.
Технічні характеристики ГАЗ-АА
Радянський задньопривідний вантажівка ГАЗ-АА мав класичну переднемоторную компоновку і такі технічні характеристики:
- Довжина машини - 5 335 мм;
- Ширина - 2 030 мм;
- Висота - 1 870 мм;
- Споряджена маса - 1 810 кг;
- Двигун встановлювався на машини до 1938 року. Мав робочий об'єм 3 285 куб / см і міг розвивати максимальну потужність в 40 л / с;
- Система охолодження двигуна працювала на воді;
- Трансмісія була механічною;
- КПП чотиришвидкісна.
Після 1938 року ГАЗ-АА був перейменований в ГАЗ-ММ. Під час Великої Вітчизняної війни вантажівки ГАЗ-ММ було вирішено спростити, тому кабіни почали виготовляти з дерева. Метал потрібен був для будівництва танків.
Основні модифікації на базі ГАЗ-АА і ГАЗ-ММ
На шасі ГАЗ-АА і його вдосконаленої модифікації ГАЗ-ММ випускалися наступні моделі вантажівок:
- ГАЗ-ААА - цікавий зразок вантажного автомобіля підвищеної прохідності. Мав три осі і колісну формулу 6х4. Даний оригінальний вантажівка був створений на базі американського вантажівки «Форд-Тімкен». Машина була здатна перевозити вантажі до 2 тонн вагою. Але в зв'язку зі складністю конструкції даний вантажівка випускався дуже незначним накладом. Тривісні вантажівки даної модифікації випускалися з 1934 по 1943 роки. У 1937 році машина отримала двигун від ГАЗ-ММ;
- БА-10 - невелика партія броньовиків на шасі ГАЗ-мм. Так як восени 1941 року на Іжорському заводі залишилася невелика партія бронекорпусов, було вирішено встановити їх на шасі ГАЗ-ММ. Готові бронеавтомобілі були зібрані до весни 1942 року, і поставлялися тільки на Ленінградський фронт;
- ГАЗ-410. Самоскид на шасі ГАЗ-АА. Випускався з 1934 по 1946 роки. Мав вантажопідйомність в 1,2 тонни. Дані вантажівки були дуже затребувані в будівельній сфері, так як не мали потреби в спеціальному персоналі для розвантаження;
- ГАЗ-42. Цікава модифікація, що працює на дровах. Випускалася з 1938 по 1950 роки. Потужність даної модифікації дорівнювала 35 л / с, а вантажопідйомність була близько тонни. В реальності вантажопідйомність була близько 800 кг, так як з собою постійно возився запас дров, вагою близько 200 кг;
- ГАЗ-43 - така ж газогенераторна модель, як і ГАЗ-42, тільки працювала ця модифікація на вугіллі. Газогенераторна установка була більш мініатюрної, ніж у ГАЗ-42;
- ГАЗ-44 - дана модифікація працювала на газі;
- НАТІ-3 - напівгусеничний модифікація. Серійно не випускалася;
- ГАЗ-60 - напівгусеничний модифікація;
- ГАЗ-03-30. Найвідоміший радянський автобус 1930-1940-х років. Відрізнявся 17-місцевим кузовом, який був зроблений з дерева і обшитий металом;
- ГАЗ-55 - це спеціальна модифікація, що представляє собою санітарний автомобіль.
Крім того, з 1932 по 1941 роки випускався пожежний автомобіль ПМГ-1.
Радянський вантажівка ГАЗ-АА назавжди залишиться в пам'яті людей, так як він постійно миготить у військових хроніках. Саме ці вантажівки внесли свій вагомий внесок в перемогу над фашистською Німеччиною.
Вантажний автомобіль ГАЗ-АА - це легендарна машина довоєнної і військової епохи СРСР. Даний вантажівка проводився з 1932 року на Горьківському автомобільному заводі. Назва ГАЗ-АА було вибрано зовсім не випадково, так як машина є копією американського вантажівки Форд-АА, партія яких була куплена Радянським Союзом. Саме на основі «американця» і був побудований вантажівка ГАЗ-АА, який згодом неодноразово модернізувався.
Історія появи першого ГАЗ-АА
На початку 1930-х років радянська автомобільна промисловість перебувала в зародковому стані, точніше її практично не було. Керівництво країни вирішило купити в США ліцензію на виробництво простих і недорогих в обслуговуванні Форд-АА. Горьковський автомобільний завод на той час був найбільшим машіносборочним підприємством, тому процес складання радянського вантажівки було вирішено налагодити саме там.
Так як пристрій ГАЗ-АА було дуже простим, радянські інженери конструктори досить швидко замінили американські вузли вітчизняними, які розроблялися в місцевому конструкторському бюро. Це допомогло наростити виробництво, деякі деталі з США доводилося раніше чекати по кілька місяців. Серійне виробництво радянського вантажівки почалося в 1932 році, причому темп збірки відразу був дуже високим. В добу з конвеєра заводу сходило близько 60 нових вантажівок.
Радянський ГАЗ-АА відрізнявся від свого американського прообразу за цілою низкою причин:
- Картер зчеплення було вирішено відразу замінити литим, так як американський жерстяної картер здавався дуже крихким;
- Черв'ячний рульовий механізм був посилений;
- Карбюратор отримав повітряний фільтр, якого не було на американському вантажівці;
- Кузов ГАЗ-АА був розроблений заново по вітчизняними кресленнями.
Через кілька років радянським конструкторам вдалося розробити унікальний самоскидний варіант ГАЗ-АА. На відміну від традиційних самоскидів з піднімається кузовом, самосвальная полуторка мала більш простий алгоритм роботи. За рахунок форми днища кузова, вантаж просто сповзав через відкритий задній борт машини.
Особливості конструкції полуторки ГАЗ-АА
Потужна рама ГАЗ-АА отримала ресорні підвіски спереду і ззаду. Відсутність амортизаторів робило даний вантажівка дуже жорстким і нестійким, хоча про подібні нюанси ніхто в ті роки навіть не замислювався. Будь-який автомобіль тоді сприймався як диво, тому ніхто не звертав уваги на примітивну конструкцію підвіски. Зате ламалася вона досить рідко, що і було неодноразово продемонстровано в ході Великої Вітчизняної війни.
Двигуни ГАЗ-АА завжди відрізнялися простотою конструкції, високою надійністю і ремонтопридатністю. Їх особливістю було те, що вони прекрасно працювали на самому поганому бензині і навіть на гасі. Цим в даний час користуються автомобільні колекціонери, у яких є раритетні ГАЗ-АА. Низькооктанове паливо зараз дістати неможливо, а ось гас продається вільно.
Повністю на вітчизняні комплектуючі збірка ГАЗ-АА перейшла в 1933 році. Хоча багато хто вважає, що кабіна ГАЗ-АА була дерев'яною, її виготовляли з дерева тільки до 1934 року. Потім вона стала металевої з дахом з брезенту. Головні недоліки ГАЗ-АА полягали в наступному:
- Ненадійний стартер і акумулятор. Стартер лопався через 5-6 місяців, а акумулятор до цього часу теж виходив з ладу, тому машину зазвичай заводили кривим стартером;
- Відсутність амортизаторів теж приносило багато незручностей водіям;
- Гостра нестача шин приводила до того, що прямо на заводі задній міст комплектувався тільки двома колесами, замість чотирьох, що негативно позначалося на вантажопідйомності і стійкості.
Незважаючи на деякі недоліки конструкції, технічні характеристики ГАЗ-АА були досить високими для свого часу. Вантажівка став наймасовішим радянським автомобілем у воєнні та довоєнні роки. На шасі ГАЗ-АА встановлювали безліч різних установок, цистерн, автолабораторій і спеціальних машин. Знаменита «Катюша» встановлювалася саме на шасі ГАЗ-АА.
Модернізація ГАЗ-АА в 1938 році
У 1938 році автомобіль ГАЗ-АА був серйозно модернізований. Головним нововведенням став новий двигун ГАЗ-ММ. Новий мотор був значно потужнішим, що дозволило збільшити максимальну швидкість машини. Крім мотора, модернізована «полуторка» отримала більш надійний і сучасний рульовий механізм і кардан на голчастих підшипниках.
Машина до війни широко використовувалася в різних галузях сільського господарства. На той час вантажопідйомність в 1,5 тонни вважалася оптимальною, так як більш потужних вантажівок просто не було в Радянському Союзі. Втім, у багатьох галузях сільського господарства швидко придумали, як збільшити вантажопідйомність машини. Для цього розміри кузова просто збільшували шляхом нарощування бортів.
Технічні характеристики ГАЗ-АА
Радянський задньопривідний вантажівка ГАЗ-АА мав класичну переднемоторную компоновку і такі технічні характеристики:
- Довжина машини - 5 335 мм;
- Ширина - 2 030 мм;
- Висота - 1 870 мм;
- Споряджена маса - 1 810 кг;
- Двигун встановлювався на машини до 1938 року. Мав робочий об'єм 3 285 куб / см і міг розвивати максимальну потужність в 40 л / с;
- Система охолодження двигуна працювала на воді;
- Трансмісія була механічною;
- КПП чотиришвидкісна.
Після 1938 року ГАЗ-АА був перейменований в ГАЗ-ММ. Під час Великої Вітчизняної війни вантажівки ГАЗ-ММ було вирішено спростити, тому кабіни почали виготовляти з дерева. Метал потрібен був для будівництва танків.
Основні модифікації на базі ГАЗ-АА і ГАЗ-ММ
На шасі ГАЗ-АА і його вдосконаленої модифікації ГАЗ-ММ випускалися наступні моделі вантажівок:
- ГАЗ-ААА - цікавий зразок вантажного автомобіля підвищеної прохідності. Мав три осі і колісну формулу 6х4. Даний оригінальний вантажівка був створений на базі американського вантажівки «Форд-Тімкен». Машина була здатна перевозити вантажі до 2 тонн вагою. Але в зв'язку зі складністю конструкції даний вантажівка випускався дуже незначним накладом. Тривісні вантажівки даної модифікації випускалися з 1934 по 1943 роки. У 1937 році машина отримала двигун від ГАЗ-ММ;
- БА-10 - невелика партія броньовиків на шасі ГАЗ-мм. Так як восени 1941 року на Іжорському заводі залишилася невелика партія бронекорпусов, було вирішено встановити їх на шасі ГАЗ-ММ. Готові бронеавтомобілі були зібрані до весни 1942 року, і поставлялися тільки на Ленінградський фронт;
- ГАЗ-410. Самоскид на шасі ГАЗ-АА. Випускався з 1934 по 1946 роки. Мав вантажопідйомність в 1,2 тонни. Дані вантажівки були дуже затребувані в будівельній сфері, так як не мали потреби в спеціальному персоналі для розвантаження;
- ГАЗ-42. Цікава модифікація, що працює на дровах. Випускалася з 1938 по 1950 роки. Потужність даної модифікації дорівнювала 35 л / с, а вантажопідйомність була близько тонни. В реальності вантажопідйомність була близько 800 кг, так як з собою постійно возився запас дров, вагою близько 200 кг;
- ГАЗ-43 - така ж газогенераторна модель, як і ГАЗ-42, тільки працювала ця модифікація на вугіллі. Газогенераторна установка була більш мініатюрної, ніж у ГАЗ-42;
- ГАЗ-44 - дана модифікація працювала на газі;
- НАТІ-3 - напівгусеничний модифікація. Серійно не випускалася;
- ГАЗ-60 - напівгусеничний модифікація;
- ГАЗ-03-30. Найвідоміший радянський автобус 1930-1940-х років. Відрізнявся 17-місцевим кузовом, який був зроблений з дерева і обшитий металом;
- ГАЗ-55 - це спеціальна модифікація, що представляє собою санітарний автомобіль.
Крім того, з 1932 по 1941 роки випускався пожежний автомобіль ПМГ-1.
Радянський вантажівка ГАЗ-АА назавжди залишиться в пам'яті людей, так як він постійно миготить у військових хроніках. Саме ці вантажівки внесли свій вагомий внесок в перемогу над фашистською Німеччиною.
2.1 / 5 ( 11 голосів)
ГАЗ-АА є вантажним автомобілем Нижегородського (1932 рік), а пізніше автомобільного заводу в місті Горький, вантажопідйомність якого становить 1 500 кг. Модель ще називають «полуторки». Дебютний 5-річний план удосконалення господарства Союзу Радянських Соціалістичних Республік (1928-1932) дозволив започаткувати величної програмі розвитку.
Планом передбачалося будівництво понад 1 500 масивних об'єктів, серед яких гідроелектростанції, металургійні комбінати, автомобільні та тракторні заводи. Щоб здійснити всі ці проекти, був необхідний транспорт, тому стояло нелегке стратегічне завдання - організувати повномасштабний випуск вантажних автомобілів. Весь.
Історія автомобіля
До завершення 1920-х років транспортні засоби вантажний серії в Союзі в серійному порядку виробляли лише пара автомобільних підприємств: Перший державний автомобільний завод в Москві (раніше він був АМО), а також Третій державний автомобільний завод в Ярославлі. Але їх швидкостей не було достатньо, так як всі два заводи були створені на платформі дореволюційних потужностей.
Наприклад, до початку першої п'ятирічки на всю країну було лише 1 500 автомобілів. Тому ніхто не здивувався, що до середини 1920-х років радянським урядом було заплановано побудувати перший в Союзі автомобільний гігант, потужність якого дозволяла б виробляти близько 100 000 транспортних засобів на рік.
Коли був відсутній необхідний досвід і технологічні ресурси, найкраще було купити виробництво за кордоном. І думки російських фахівців були спрямовані на заокеанську країну, а точніше, Детройт.
Дане поселення, що знаходиться на півночі Америки, було для будівельників соціалізму зразковим автомобільним грандом, містом майбутнього, в якому поселенці живуть і трудяться, підкоряючись єдиному і загальному функціональному задумом. Якраз, в подібному форматі були мрії сконструювати і російський автомобільний гігант.
Біля цехів хотіли зводити житлові квартали для працівників і спроектувати всю супроводжувалася інфраструктуру. За підсумками переговорів фірма вирішила відмовитися від причетності до проекту, тому єдиною варіацією залишилася компанія. Цей варіант досить добре влаштовував СРСР.
Саме ім'я Генрі Форда, разом з його автомобільної імперією, часто асоціювалося з технологічними рішеннями і раціоналістичністю. Крім того, дану компанію досить непогано знали в Союзі Радянських Соціалістичних Республік, адже нехай і не величезні, але все ж стабільні закупівлі «фордовський» машин проводилися вже з 1909 року.
Додатково до всього, для потреб нашої країни, як раз, найкраще підходили автомобілі новенької бази Ford, які в 1927-1928 роках змінили вже минулої генерацію «Т». Легкова машина Форд-А і полуторка Форд-АА були простими, невибагливими, недорогими і, що дуже важливо, були добре уніфіковані між собою в конструктивному плані.
Згідно з технічним угодою, СРСР підписало договір з Ford 31 травня 1929 року. Побудувати автомобільне місто запланували недалеко від Нижнього Новгорода, біля села Монастирка, де було злиття судноплавних річок (Ока і Волга). Угода на будівництво підприємства разом з містечком для працюючих на ньому Союз Радянських Соціалістичних Республік підписав з компанією Austin Company в Клівленді.
СРСР почав співпрацювати з відомою американською компанією Ford. В результаті, світ побачив півторатонний вантажівка ГАЗ-АА, який був схожий з американцем.
Крім споруди автомобільного гіганта, угоду з компанією Ford передбачало наявність оперативного споруди пари автоскладальних заводів, які будуть перебувати в Нижньому Новгороді і Москві. На них планували збирати машини Форд з готових машинокомплектів, адже за контрактом Союз Радянських Соціалістичних Республік повинен був купити: 72 000 машинокомплектів.
Дані складальні цехи надавали можливість дати старт випуску машин ще до кінця будівництва підприємства в Нижньому Новгороді і були такими комбінатами з навчання виробництва для тих, хто там працював. Щоб побудувати і облаштувати філії компанія з Америки вирішила залучити вже популярну в Росії будівельну компанію Albert Kahn, Inc.
Уже при настанні 1929 року частку площ підприємства транспортних засобів для сільського господарства «Гудок Жовтень», які були розташовані в місті Канавін, вирішили відвести під будівництво першого автоскладального підприємства. Уже взимку наступного року (1930) на ньому почали збирати з машинокомплектів Америки дебютні вантажні автомобілі Форд-АА.
Уже до кінця того ж року легкові машини, разом з вантажними «Форда», почали проводитися з першорядного конвеєра автомобільного підприємства в Москві. А ось бажання Нижнього Новгорода про автомобільний містечку стали потроху танути.
Почасти, це сталося через невелику проектного кошторису, а також з-за трудового ентузіазму виробників, який цікавим методом зміг гармоніювати з недбалістю і недоговоренностью рішень і робіт багатьох управлінських органів.
Найбільше в Європейських країнах автомобільне підприємство змогли вибудувати в потрібний час, але результат вийшов далекий від «повітряних» мрій про промисловому містечку майбутнього. Нове побудова біля Монастирку в народі прозвали Соцмісто, а вже через 2 роки воно набуло офіційного статусу Автозаводського району Нижнього Новгорода.
Поки йшла 2-а половина першого місяця 1932 року, на приготовленому до старту проектної потужності підприємства змогли опанувати випуском блоку циліндрів, разом з колінчастим валом, лонжеронами рами та іншими іншими деталями. Через недосягнення сталості доставок комплектуючих від суміжників (кажучи точніше, листової сталі), кабіни «предсерійніков» почали збирати із застосуванням фанери.
29 січня того ж року з конвеєра підприємства в Нижньому Новгороді були випущені дебютні машини НАЗ-АА. У жовтні (7-го числа) Нижній Новгород перейменували в Горький, тому і найменування автомобіля було змінено. Під кінець 1932 року виробництво вантажних транспортних засобів Горьківського автомобільного заводу становила близько 60 машин щодоби. Назва вантажного автомобіля стало - ГАЗ-АА.
Автомобіль ГАЗ АА вийшов надійним і витривалим, і програвав, хіба що, одному справжньому супернику на авторинку СРСР - московським тритонник ЗІС-5. Однак автомобільне підприємство в Горькому мала набагато більше виробничих потужностей, ніж ЗІС.
Тому, як раз, полуторка повинна була стати «багатофункціональним солдатом» народного господарства, а горьківські фахівці проектували різні «цивільні» і «військові» транспортні засоби та вдосконалили вже наявні стандартні машини.
Щоб перевірити слабкі конструкційні місця вантажівки газ АА полуторка, в кінці 32-го року вантажні автомобілі брали участь у випробувальному пробігу з Нижнього Новгорода в Москву і назад. Через шість місяців (в 1933) вони взяли участь в літньому екстремальному «Каракумського» пробігу.
Левову частку стандартних поломок пояснювали зниженням якістю комплектуючих, які поставлялися суміжниками. Поки йшов 1933 рік, автомобільні заводи в Москві та Горькому повністю використовували арсенал машинокомплектів з Америки і перекочували на створення машин із запчастин свого випуску.
Вже через 3 роки на Горьківському автомобільному заводі змогли освоїти виробництво новенького силового агрегату ГАЗ-М (50 кінських сил), який був форсованим варіантом двигуна ГАЗ-А. Полторатоннікі стали оснащувати останнім мотором в 1938-м.
У той же самий час було випущено новеньке, синхронізоване з «емкою» рульовий пристрій, разом з посиленням кріплення ресор, встановлених ззаду. Подібна модифікація придбала найменування ГАЗ-ММ. Горьковський автомобільний завод зібрав останню півторатонку 10 жовтня 1949 року.
Ульяновський же автомобільний завод, який збирав ММ з 47-го, припинив збірку даних моделей тільки до 51-му році. З 32-го року, до старту бойових дій, підприємство імені КІМ, разом з автоскладальним заводом в Ростові-на-Дону, справили більш ніж 800 000 1.5-тонніков «АА» і «ММ». За часів військових дій ГАЗ випустив 102 300 транспортних засобів вантажного типу.
Зовнішній вигляд
З осені 40-го на неї стали ставити потужний буксирний прилад разом з фурнітурою кріплення запасного колеса іншого механізму. Матеріал автомобіля був змінений, як тільки почалася Велика Вітчизняна війна. Якщо сказати щодо металу, то його почали економити, тому і передня частина з часом позбулася всіх деталей, які не зважали гостро потребують.
Крила, які були незграбними, стали гнути з покрівельного заліза, а дах, разом з дверима, робили із застосуванням брезенту. Фару, разом з двірником, вирішили ставити лише з боку водія, а передні гальмівні механізми, разом з глушником і бампером, взагалі не встановлювали.
Починаючи з 1943 року брезентові клапана бічних частин кабіни стали замінювати на широкі дерев'яні двері. Спрощена модифікація ГАЗ-ММ продовжувала випускатися навіть слідом завершення військових дій, але машини отримали наявність повноцінних металевих дверей, глушників, передніх гальм, бампера і пари фар.
Брезент задньої стінки кабіни мав наявність прямокутного віконечка. На фото це добре помітно. ГАЗ-АА був досить простим, але успішним і технологічним вантажним автомобілем, який не був вибагливий і міг працювати не на самому якісному паливі.
Передня частина «Газона» була досить простою. Там був простенький бампер, пара фар і велика прямокутна радіаторна решітка. Двоє ламп переднього освітлення кріпилися на крилах коліс і передньому капоті. Під однією з ламп було встановлено звуковий сигнал.
Кришки капота відкривалися, як крила чайки, надаючи зручний вільне місце для ремонту силового агрегату. Поруч знаходився паливний бак, розрахований на 40 літрів. Запасне колесо було розташоване під рамою на задній частині шасі. Бічну частину займала двері з плавними крилами коліс і зручною підніжкою.
Також дерев'яний кузов плавно переходив з бічної в кормову частину. Бічні і задні борти були відкидними. Також на задній частині транспортного засобу, з лівого боку, можна було знайти заднє освітлення.
Технічні характеристики
силовий агрегат
При всіх своїх простих якостях ГАЗ-АА був в технічному плані досить досконалим. В якості двигуна на ньому була наявність чотирициліндрового двигуна, робочий об'єм якого складав 3.285 літра і який видавав близько 42 коней. Саме такий же силовий агрегат встановлювали на легкову машину ГАЗ-А.
Він був рядним карбюраторним чотиритактним ніжнеклапанним з водяним охолодженням. Витрата палива на 100 км при повному навантаженні (при їзді по шосе) становив 18.5 літрів. Максимальна швидкість на рівні 70 км / год.
Трансмісія
Крутний момент двигун передавав на провідну вісь за допомогою однодискового зчеплення сухого тертя і чотириступінчастою механічною коробки перемикання передач. Вона представляється триходовим механізмом і має чотири передачі попереду і одну назад. Коробка була синхронізована. Привід коліс - задній.
підвіска
Вона була представлена залежними механізмами. Встановлені попереду колеса були підвішені на одній поперечно встановленої напівеліптичних ресорах, де були штовхають штанги, які могли передавати навантаження на раму.
Встановлені ззаду колеса кріпилися на парі поздовжніх Кантільоверниє ресорах і були позбавлені будь-яких амортизаторів. Як конструкційної особливості був механізм задньої підвіски разом з трансмісією, де в ролі поздовжньої тяги застосовували карданний вал, який упирався в бронзову втулку.
Гальмівна система
У робочого гальма був механічний привід. Гальма були ножного типу з колодковими механізмами. На всіх колесах стояли барабанні гальмівні механізми.
Рульове управління
У рульовому механізмі був черв'як і подвійний ролик, а передавальне число - 16.6.
| двигун | бензиновий карбюраторний 4-тактний ніжнеклапанний |
| число циліндрів | 4 |
| Робочий об'єм | 3285 см³ |
| Макс. потужність | 40/2200 к.с. / об. / Хв. |
| Макс. обертаючий момент | 15,5 (152) кгс * м (Нм) |
| привід | задній |
| Коробка передач | механічна, 4-ступінчаста, що не синхронізована |
| Передня підвіска | залежна, на поперечно розташованої напівеліптичних ресорах з штовхають штангами |
| Задня підвіска | залежна, на двох поздовжніх Кантільоверниє ресорах, без амортизаторів |
| Гальма передні / задні | барабанні |
| максимальна швидкість | 70 км / год. |
| довжина | 5335 мм. |
| Ширина | 2040 мм. |
| Висота | 1970 мм. |
| Колісна база | 3340 мм. |
| Дорожній просвіт | 200 мм. |
| Споряджена маса | 1810 кг. |
| Шини | 6.50-20 |
| Вантажопідйомність | 1500 кг. |
| Витрати палива | змішаний цикл 20.5 |
| Ємність паливного бака | 40 л. |
Плюси і мінуси
плюси машини
- Якісний і надійний кузовний метал;
- Хорошу висоту дорожнього просвіту;
- Відмінну прохідність автомобіля;
- Невеликі габарити вантажівки;
- Є склоочисник лобового скла (з боку водія);
- Невибагливість в паливі;
- Ясна обслуговування;
- Американські коріння компанії Ford;
- Було висунуто лобове скло;
- Можна транспортувати причепи.
мінуси машини
- Немає гідравлічних підсилювачів рульового колеса і гальмівної системи машини;
- Немає регулювань рульового колеса і дивана;
- Аскетичний вигляд інтер'єру;
- Слабкий силовий агрегат;
- Проста і холодна кабіна;
- Залежна підвіска;
- Велика витрата палива;
- Невеликий перевозиться вага;
- Відсутність хоч якогось комфорту.
підводимо підсумки
Будь-яке злиття російських автомобільних компаній з іноземними компаніями завжди йшло на користь вітчизняному автопрому, і ГАЗ-АА не є винятком. Його схожість з закордонними варіаціями можна помітити по фото. Автомобіль вийшов напрочуд простим, але функціональним і затребуваним.
Тоді ще не існувало ніяких екологічних норм, тому витрата палива його несильним силової установки становив 20 літрів на 100 кілометрів. Зовнішній вигляд автомобіля був дуже простим, і не було навіть натяку на вишуканість, адже не варто забувати року його виробництва і мета випуску.
